Електромобільний менталітет країн ЄС. Частина 3 дорожнього звіту Олександра Кравцова

17 05 2016

Коментарі:

2
 Травень 17, 2016
 2

Я знову в Києві, і час підбивати підсумки Віденського електромобільного турне. За три дні я проїхав у зворотному напрямку 1200 км, про які писав у попередніх блогах: по ЄС і по Україні. Перед тим я 5 днів провів у столиці Австрії з сім’єю, де, до речі, також їздив лише електричним громадським транспортом.

Маршрут назад був уже знайомий, тому тепер ліпше розповім про враження від західного ринку електромобілів.

IMG_2391

 

Висновок 1: нема єдиного рецепту розвитку електромобільної інфраструктури

У двох європейських країнах, у яких я побував – зовсім різні моделі розвитку ринку. І їх вибір залежить перш за все від менталітету.

Австрія розвивається симетрично, там і інфраструктура гарна, і продажі автомобілів порівняно високі: 400-500 на місяць. Це все ще невеликий бізнес у межах країни, приблизно 1-2% від усього ринку авто, але зате там високий попит на нові, а не вживані електрокари. Австрійці розуміють, що перехід на екологічні авто неминучий, і це гарно поєднується з мультикультурністю країни.

В Австрії діє 20 компаній, які здають у прокат самі лише електромобілі. Більшість із них перебувають у нормальних стосунках, і надають одне одному автомобілі для клієнтів. Адже якщо твої власні електромобілі поїхали на інший кінець країни, краще запропонувати клієнтові авто конкурента, аніж залишити його невдоволеним.

В Австрії дуже популярна Tesla, ця компанія уже відкрила по країні 9 суперчарджерів, це 36 зарядкових місць, і майже всі вони весь час зайняті.

IMG_2301

У Словаччині справи зовсім по-іншому. Місцеві підприємці, компанія GreenWay, вирішили розвивати власну швидкісну інфраструктуру, так з’явилося більше двадцяти фастчарджерів на всіх основних напрямках країни та у містах поруч із торговельними центрами. І саме їх поява стимулює розвиток ринку електрокарів: на одній із точок уже відбулося більше 200 зарядок. Хоча поки що їх там продається не дуже багато, і справа, вочевидь, у відомому своєю консервативністю менталітелі Словаччини.

Українська ситуація не схожа ані на словацьку, ані на австрійську. В нас нема страху змін – ми до них давно готові, але й нема системності, глибокого усвідомлення необхідності прогресу. Такий собі анархічний броунівський рух.

 

Висновок 2. Світ рухається у бік швидких зарядок.

У Словаччині на місцях, де зараз стоять фастчарджери, позалишалися старі трьохфазні розетки, забрендовані логотипом оператора. Там кілька років тому, як і в нас, розгорнули повільну зарядну мережу, але потім перейшли до нових стандартів. Повільні точки залишилися тільки по домах.

В Австрії взагалі майже не лишилося безкоштовних зарядок, навіть повільних. Адже у ЄС електрика дорожча, ніж в Україні. Я тільки на парковках часом знаходив безкоштовні розетки. Тарифікація за час підключення на повільних зарядках, звісно, набагато нижча, ніж на фастчарджерах, але не нульова.

 

Висновок 3: Справа не тільки в Коломойському

Electrocars колись писав про те, як депутати, близькі до групи Приват, “провалили” електромобільні пільги. І я спочатку вирішив, що недаремно саме на заправці “Авіас” у Свалявському районі я пізно увечері вперше зіткнувся з відмовою підзарядити мій електромобіль. Уявіть собі ситуацію: у мене лишається заряду на 10 км, наступна заправка – за 30 км, і поруч на стіні декілька вільних розеток. Але мені категорично відмовляють, мовляв, чи не спалить ваше авто нашу проводку.

Щоправда, компанія “Авіас” відреагувала гідно. У відповідь на мою скаргу перетелефонував керівник мережі у Закарпатській області Сергій Чичур. Він не просто визнав помилку свого персоналу, але й пообіцяв, що за декілька днів підготує рішення, щоб по всій області заправники були зобов’язані надавати послуги зарядки.

Виходить, що наша консервативна свідомість і страх нового набагато більше заважають на шляху до змін, ніж будь-яке нафтове лоббі.

А ця історія закінчилася добре. Замість їхати вперед, я повернувся назад. Це був рух згори, тому моє авто підзаряджалося. За 12 км мені трапився мотель “У ґазди”, а на ньому – 4 зовнішніх розетки.

2016-05-14 07.34.59

2 responses on “Електромобільний менталітет країн ЄС. Частина 3 дорожнього звіту Олександра Кравцова

  1. Руслан сказав:

    дякую, цікаво.
    то все-таки, “В нас нема страху змін – ми до них давно готові” чи “наша консервативна свідомість і страх нового набагато більше заважають на шляху до змін”

  2. Artem сказав:

    скажімо так. у нас є активна частина суспільства, що готова до змін. це вона робить революції і просуває електромобілі. проте дуже багато ще “працівників Укрнафти”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *