Норвегія - рай для електрокарів? Частина #3

14 01 2015

Коментарі:

1
 Січень 14, 2015
 1
Категорія: Новини
Попередні частини: 
Норвегія – рай для електрокарів? Частина #1
Норвегія – рай для електрокарів? Частина #2

Слід згадати про нашу зустріч з норвезьким електромобілем Buddy, який в кінці 90-х, був першим проривом цієї країни у напрямку екотранспорту. Зараз він виглядає мініатюрно і грубувато, ніби витесаний варяжською сокирою. Завод Buddy уже кілька років як закритий – не зміг конкурувати з японським наступом у вигляді наймасовішого електрокара у світі – Nissan Leaf. Ми зустрілися з колишнім інженером цього заводу і поговорили про їх автопром. Наш співрозмовник захищав старі нікель-металгідридні акумулятори та пропонув нам придбати завод.

buddy

Наступного дня ми вирішили відвідати знаменитий музейний півострів Bygdoy за 5 кілометрів від Осло. Тут на одній площі розташовані 5 музеїв: кораблів вікінгів, народного побуту (схожий на наш у Пирогові), морський, а також музеї двох найвідоміших норвезьких кораблів: “Фрам”, на якому Амундсен підкоряв південний полюс, та “Кон-Тікі” – пліт Тура Геєрдала, на котрому він переплив Тихий океан. Всі музеї наче створені для того, щоб нагадувати нащадкам вікінгів, що вони – велика морська нація. Руаль Амундсен та його команда вдивляються в темні води Північного моря, очікуючи нових відкриттів від своїх послідовників

Oslo-1990

Oslo-2014

Відвідувачів було небагато, все ж таки різдвяні свята. Великі парковки – порожні, але жодної для електроавтомобілів. Сюди ще не дійшла міська програма безкоштовних парковок для електрокарів.

Після музею нам треба було повернутися в центр міста – здати авто. Ми зупинилися біля офісу Avis. Згодом виявилося, що це була платна стоянка сусіднього офісного центру. Отримали штраф, який зараз намагаємося оскаржити, посилаючись на безкоштовність паркування для електромобілів.

Всю другу половину дня ми збиралися присвятити іншим музеям Осло та планували пересуватися між ними громадським транспортом. Однак після швидкого підрахунку стало зрозуміло, що продовжити авто ще на 1 день коштує приблизно стільки ж, скільки ми всі разом витратимо на автобуси та трамваї. Враховуючи -15 надворі, постійні високу вологість та вітер, нікого не треба було довго вмовляти. Також ми отримували ще нагоду випробувати заправну інфраструктуру дорогою до аеропорту.

Продовживши прокат, попрямували до Національної художньої галереї та Історичного музею. Тут знову не було проблем з парковкою, вбудована навігаційна система привела нас на зарядку на одній із тихих вуличок у центрі, вільною була 1 розетка, на іншій вже заряджався ще один Leaf.

Oslo-2045

Приємним бонусом є те, що Національна галерея, Музей сучасного мистецтва і Музей декоративного мистецтва й дизайну у неділю мають вільний вхід. А в історичний – і до кораблів вікінгів – можна пройти по одному квитку. Відома картина Єдварда Мунка «Крик» виставлена разом із полотнами Мане, Матісса, Пікассо, Сезанна, скульптурами Родена. Також цікаво познайомитись із менш знаними, ніж Мунк, норвезькими авторами. Наприклад, із творчістю Гаральда Сольберга.

Сучасне мистецво теж цікаве, але то вже наступний рівень Фінальною “музейною” точкою був знаменитий парк скульптур Густава Вігеланда. У 20-30 роки він створив приблизно 200 бронзових та гранітних статуй, що відображають різні стани людини й людського тіла. Інсталяція завершується знаменитою скульптурою Моноліт, великий стовб викладений із людських тіл, що прагнуть досягти вершини.

Біля парку знову не було жодних проблем із паркуванням та підзарядкою, велика стоянка із багатьма авто, залишеними заряджатися на ніч, та близько 10 вільних розеток.

Oslo-2096

Наступна наша зупинка – інтернет-кафе в емігрантському кварталі. Зарядка розташована буквально за 2 метри від входу до кав’ярні. Вся вулиця щільно запаркована, однак місце біля електрозаправки – попрожнє, норвежцям вдалося створити культуру непаркування звичайних авто на місцях для електрокарів.

Останнім туристичним об’єктом для нас став Норвезький оперний театр. Припаркувалися знову без проблем, поруч із Теsla. Опера – чудовий приклад сучасної архітектури. Форма будівлі уособлює гори та природу Норвегії і по одній зі стін будинку можна у прямому сенсі “прогулятися”, піднявшись до “гірської вершини”. Що ми і зробили, отримавши чудову панораму моря та нічного Осло.

Oslo-2063

Oslo-2084

Наступного дня наш літак був о чотирнадцятій годині, тож, прокинувшись о восьмій, ми спокійно вирушили в напрямку аеропорту, до якого від центру Осло приблизно 115 км. Ми ще не знали, що попереду нас очікує така кількість пригод Дорогою на карті Leaf були вказані дві швидкісні зарядки, також на мапі Норвезької асоціації електромобілів значилися три додаткові заправки. Тож ми сильно не переймалися: за нашими розрахунками, нам треба дозарядитись лише один раз.

Здолавши без проблем 40 км по міжнародній (швидкій та чистій, дороги в Норвегії – це окрема цікава тема) трасі Е18, ми наблизилися до першої ChaDeMo-станції біля заправки StatOil. Пора підзарядитися! Під’їхавши, зрозуміли, що ця станція належить не StatOil, а компанії Green Contact. І для того, щоб її активувати, треба відправити СМС на спеціальний номер. Можливості оплати банківською карткою – не було.

Oslo-2112

Поруч стояли 5 новеньких заправок Теsla, саме в цей час до однієї з них прибув місцевий мешканець. В нього не виникло жодних проблем, зарядки – безкоштовні, таким чином Теsla заохочує купувати свої недешеві автівки.

Oslo-2105

Ми спробували купити локальну сім-карту на StatOil, однак там нічим нам допомогти не змогли. Довелося прямувати до наступної заправки.

Наступна була у місті Драммен. Карта Leaf правильно показала дорогу до торговельного центру, однак заправки біля нього виявились дуже малопотужними.

Oslo-2128

В цьому ж місті мапа асоціації показувала ще одну ChaDeMo. Трохи підзарядившись у торговельному центрі, ми рушили до ChaDeMo. І ось тут уперше інформація в інтернеті не відповідала дійсності. За вказаною адресою знайшли тільки порожнє місце біля будинку. Можливо, так було позначене місце під потенційну зарядку.

Після цієї невдачі ми вже почали хвилюватися, оскільки до наступної ChaDeMo за картою було 42 км, а нашого заряду вистачало на 48. Однак усе одно треба було рухатись уперед – літак не став би чекати. Наступні 42 км їхали в економному режимі – швидкість 70 км/год та з виключеною пічкою: некомфортно, звісно, але 30-40 км проповзти можна.

За 12 км до ChaDeMo ми досить довго їхали вгору, і тому заряду залишилося на 15 км. У Leaf індикатор розряду налаштований таким чином, що не показує кількість заряду, якщо залишається менше 14 км. Він просто починає постійно блимати на нулі. В таких умовах ми вирішили заїхати на будь-яку першу АЗС по дорозі. Такою виявилась Shell. На жаль, на їхній АЗС не було зарядок для електромобілів, але дівчата за стійкою були настільки приязні, що дозволили нам відключити різдвяну ялинку на вході і підключити наш електрокар до звичайної розетки.

За наступні 15 хвилин ми отримали додаткових 5 км, що давало нам змогу добратися до ChaDeMo.

Станція розташована в місті Хольместранд, біля супермаркету Kiwi. Як потім ми з’ясували у працівника цього магазину, мережа продуктових супермаркетів Kiwi цього року запустила програму “електрозарядка – біля кожного магазину”.

Oslo-2133

На цій ChaDeMo для активації теж треба відправити СМС, у нас усе ще не було місцевої сім-карти. Навіть працівник супермаркету, до якого ми звернулися за допомогою, читаючи меню норвежською, не все зрозумів одразу. Йому довелось телефонувати в центр підтримки. На щастя з’ясувалось, що у Kiwi зараз в тестовому режимі працює схема “перші 25 хвилин – безкоштовно”, тож нам не довелося платити, а зарядка ввімкнулася у телефонному режимі після дзвінка нашого нового знайомого. Під час зарядження ми поспілкувалися з ним про перспективи розвитку електротранспорту, згадана тема – справді популярна в Норвегії.

IMG_20141229_132902

За 25 хвилин ми зарядилися на 62% (близько 85 км), до аеропорту залишалось 50 км, які ми нарешті проїхали без пригод (хоча і з виключенною пічкою, про всяк випадок ).

Ключі від електрокару закинули просто в спеціальну скриньку, нікому не цікавий рівень заряду, хоча ми і брали авто “з повним баком”. У Avis – в аеропорту власна швидкісна ChaDeMo. Реєстрація на літак пройшла без проблем, у нас було ще 10 хвилин до її завершення.

Що ж, подорож видалась дуже насиченою. Ми побачили реальну електроавтомобільну інфраструктуру та дістали чергову порцію натхнення для роботи в цьому напрямку в Україні. Норвегія ще не стала раєм для електромобілів, але, як нам здалося, має всі шанси для цього. Ми ж – знову хочемо повернутися до країни фйордів, вікінгів і смачного лосося.

Всі фото: © Iryna Briazgun

One response on “Норвегія – рай для електрокарів? Частина #3

  1. Филипп сказав:

    Замечательный репортаж! Сам живу в Норвегии, когда буду покупать авто – только электро.

    По поводу вашего штрафа – только муниципальные парковки бесплатны для электромобилей, частные – нет.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *