Тест-драйв Nissan Leaf: “Це справді не стільки про машину, скільки про спосіб життя”

23 08 2017

Коментарі:

0
 Серпень 23, 2017
 0

“Перша доза безплатно” – написав Саша Кравцов (директор автоцентру Electrocars), коли запропонував мені покористуватися електрокаром на вихідних.

“Подумаєш”, – міркувала собі я. – “Що ж там може бути такого, що змусить мене аж так хотіти цю машину?”

Це справді як накротик, ти підсідаєш. Сашко в салоні казав: “Чи готова ти до нового життя?” – це було дуже пафосно і урочисто, але я збагнула, що він мав на увазі лише зараз.

Це справді не стільки про машину, скільки про спосіб життя.

Вчора мене взагалі накрила паніка, з моїм-то рівнем тривожності. Та ви що, чужа машина! Відповідальність яка! Стррашно.

В отакій паніці (“ААААА!!!”) мене виштовхали з Electrocars у київський вечір, і, вже заїхавши бозна-куди, я усвідомила, що поняття не маю що з цим всим робити. Де бібікалка? Де піднімаються вікна? Де фари, врешті-решт? Я думала, я посивію від переживань.

Все було знайдено методом тика.

Анастасія вперше сіла за кермо електромобіля

Перша поїздка показала, наскільки автоматизовані мої рухи. Я не задумуючись хапаюся за важіль а нема важіля! Тягнуся за ручником нема. Натискаю кнопку круїз-контролю, піднімаю-опускаю скла – нічого не виявляється під рукою. Ці рухи, виявилося, у мене доведені до автоматизму, хто б міг подумати.

В цьому “Нісані” (Nissan Leaf) я побачила, з якими зусиллями їжджу в “Зафірі” (мається на увазі OPEL Zafira – ред.). Бо в “Зафірі”, щоб повернути кермо, наприклад, треба докласти …еммм… м’язових зусиль. А тут я за звичкою як прикладуся з силою молодецькою до керма, воно яяяяк поверне аж занадто, і ти судорожно вирівнюєш і кліпаєш очима: шо ето било? А що, можна крутити кермо одним пальчиком? Справді?

А як воно динамічно рве з місця! Нарешті я можу перестроюватися між рядами так швидко, як хочу, а не сумно диркати, чекаючи на дірку, достатньо велику, щоб моя “Зафіра” встигла набрати оберти і втільньохатися в сусідній ряд. Реально, електромобіль зовсім не так прискорюється, він просто рве з місця таке враження.

Ну і чи варто говорити про такі невідомі мені речі, як камера заднього виду? Виявляється, паркуватися задом можна взагалі без проблем, чітерство якесь, ніякого тобі виклику! ))

(До речі, “зафірі” я “нісанчик” не показувала, хай не ревнує. Мені до сліз прикро, що я так легко зрадила своїй машині).

Коротше, але це не головне. Головне те, що враження від їзди ЗОВСІМ ІНАКШІ. Їзда безшумна, ти сидиш, в салоні абсолютна тиша і в наступний момент ти вже їдеш.

Відчуття, наче вдихаєш свіже вранішнє повітря десь на березі холодної річки. Відчуття від мого “Опеля” – ніби в липневу спеку стоїш на базарі в черзі за картоплею.

Десь така різниця. Не знаю, як ще це описати.

Що мене наразі напружує, це два моменти.

1. Малий заряд – 150 км, які стрімко розсмоктуються. Тобто це чисто міська машина. Думаємо рвонути кудись на півдня на озеро, і я розумію, що хутір Свинолупівка відпадає (надто довго заряджається, не доїдемо 200 км в один бік), і підійде лише щось в радіусі 40 км від Києва. І це напружує.

2. Джойстик замість важеля на коробці передач. Коли на нього світить сонце, то ти не бачиш, на якій позиції горить кнопка. На важелі бачиш положення, а тут положення визначає лампочка. І на початкових етапах, коли рухи не доведені до автоматизму, можна переплутати зад-перед.

Що мушу сказати. Якби я була отією грантожеркою, про яку стільки пліток – я б купила собі це авто негайно. Якби я була з отих дівчат, що мають коханця-мільйонера, готового купляти своєму катьоночку машини в подарунок – я б негайно попросила його це зробити (аби уміла чоловіків просити про подарунки, ггг).

А так я можу лиш зітхнути і почати сподіватися колись назбирати гроші на таку цяцю.

А у кого вони є – гаряче рекомендую!

Це любов з першого погляду.

Автор: Анастасія Мельниченко, директорка НГО “Студена”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Заявка на картку доступу

×