На Nissan Leaf в Монте-Карло: день четвертий, Краків-Братислава

7 06 2015

Коментарі:

0
 Червень 7, 2015
 0
Категорія: Новини

Вчора до хостелу у Кракові ми дісталися ледь живі, а ще треба опрацювати відзняті матеріали, продумати дорогу на завтра, скористатися, нарешті, доступом до інтернету, щоб розрулити різні робочі питання. Тому роззиратися навкруги часу і сил не було. Зранку ж помічаємо, що наше тимчасове житло має назву Goodbye, Lenin! Прекрасно, саме це ми і хотіли побажати нашому совковому минулому – «Goodbye!» Ми їдемо на електрокарі у розвинене, сучасне майбутнє.

DSC_1076_1

Перед офіційним стартом зранку встигаємо на годинку заскочити у старе місто. Краків такий Краків. Сонячно, радісно, спокійні люди, не обпалені війною, продумане культурне середовище навколо. Наприклад, у парку на лавочках можна навести на QR-код мобілку і прочитати вірші сучасних поетів. А здалеку лунає жива музика на трубі. У Вавель натовпами йдуть туристи, і чимало великих груп із самої Польщі. Бачимо, що внутрішній туризм тут квітне.

На місце, звідки стартує наступний етап Краків-Острава, трохи припізнюємося. Із радістю бачимо, що якраз стартує «Запорожець». Ура, він доїхав! Але ми не встигаємо поспілкуватися, бо настала наша черга рушати.

DSC_1108_1

Нам рекомендують їхати дорогою через села, але ми, зваживши, обираємо автостраду. Адже у Катовіце є швидкісна CHAdeMO-станція. Вона нам не завадить.

Автострада платна. Ціна різна в залежності від категорії транспорту. За відсутності класу «електромобілі», доводиться підлаштовуватися під «легковики» і платити 10 злотих  (58 грн) за відрізок дороги у 40-50 км. Пригадуємо, що у Норвегії для електрокарів режим максимального сприяння: безкоштовні паркінги, автобани тощо. «Поки новий екологічний тип транспорту не сягнув 10% від загальної кількості машин, його треба стимулювати вільним доступом до паркінгів та автострад», – каже Кравцов.

DSC_1145_1

Так, де ж наша CHAdeMO? Ми забули записати її точну адресу з інтернету! Отже, з’їжджаємо на заправку із wi-fi. І поки п’ємо каву, бачимо у вікно, що під’їхав «Запорожець». Радіємо і йдемо його зустрічати. Команда «Запорожця» переказує нам свої учорашні поневіряння. До Кракова вони дісталися на евакуаторі, не ризикнувши порушувати правила дорожнього руху. Ми розповідаємо, що на другорядних дорогах буксирування дозволене: якщо припекло, можна з’їхати у сільські корчі і там підзарядитися рекуперацією. Потім наші пілоти ElectroCars, Сашко Кравцов і Андрій Ковальов, фотографуються у «Запорожці». Усім нам весело, але пора вже далі.

Кордон між Чехією й Польщею запросто можна не помітити. Про те, що ми вже у іншій країні, свідчить лише невеличка дорожня табличка: «Чеська Республіка» у оточенні вінка європейських зірочок. Та ще маленька сіра будка для охоронця. Усе. А потому бачимо знак, який роз’яснює зміну правил руху: дозволена швидкість у населеному пункті, на автобані – у всіх своя.

DSC_1379_1

На найближчій заправці намагаємося вияснити, чи платна автострада, по якій їдемо. Але чехи нас заспокоюють: до Острави усе безкоштовно. Дорогою читаємо закачаний напередодні з вікіпедії матеріал про Остраву. Це місто із вичерпаними копальнями і високим безробіттям. Фінішуємо у дуже вже індустріальному пейзажі: залитий асфальтом плац поміж якихось ангарів, складів і гаражів. А надворі спека.

Перше враження виявилося оманливим: чехи зустріли марафонців дуже добре. У прохолодному ангарі накрили столи зі смачними сосисками й місцевим пивом. Швидкий wi-fi – нечаста у подорожі радість для медіапітримки. На вході грає спокійний джаз, у місці відпочинку – драйвові відеоролики про місцеві автомобілі.

DSC_1240_1

Нагородження переможців чергового етапу відбувається у тісному колі під палючим сонцем. Переміг цього разу чех, який приїхав за годину 35 хвилин, відтворивши хвилина у хвилину еталонний час. Мабуть, на батьківщині і рідні стіни дороги помагають! Про нас також згадали зі сцени: «Команда Nissan Leaf страждає, мучиться, але таки їде». Смайлик.

Далі починається трешова частина нашого дня. Спершу їдемо Чехією, звертаємо увагу, що тут уже помітний легкий натяк занепаду – трохи ям, трохи некошеної трави, все, як у нас. Змінюється ланшафт, з’являються гори. Звісно, це дуже красиво, але електрокар котиться вниз, то вгору. Заряд батареї вичерпується, і ми знову тягнемося на буксирі, щоразу ризикуючи стукнутися бамперами на крутому повороті.

DSC_1575_1

Непомітно Чехія переходить у Словаччину. Ми ще маємо сили, то ж пошук швидкісної CHAdeMO-станції у місті Жиліна сприймаємо як квест. Знаходимо її в глибині підземного паркінгу, що в торгівельному центрі. І справді зарядка дуже швидка: за півгодини заливає нас на всі сто. Задоволені, рушаємо далі, але тут настає ніч у горах.

Нескінченні кілометри до Братислави. Насправді, вони не такі вже й довгі, але для електрокара проїхати ту ж відстань по рівній дорозі чи по крученій – не одне й те ж. В результаті 300 із гаком кілометрів долаємо аж за вісім годин і приповзаємо на фініш останніми, о другій за місцевим часом. Треба сказати, що добрі півтори години ми витратили на пошуки в глибокому словацькому селі нанесеної на карту CHAdeMO-станції. Її не було, певно, хтось перестарався і позначив станцію, що тільки запланована у майбутньому. Згадуємо його незлим тихим словом.

DSC_1587_1

Фінішна точка – за 20 км від Братислави, де ми зняли хостел. Поки вселяємося  і лягаємо спати, на годиннику вже пів на четверту. А о дев’ятій організатори просять бути на офіційній частині. Падаємо в ліжка і за мить усі, знесилені, вирубаємося.

Всі фото: Ірина Брязгун

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *